Тонзиліт – це запалення компонентів лімфатичного глоткового кільця, найчастіше за все – піднебінних мигдаликів. У багатьох дітей і дорослих є хронічний тонзиліт, який час від часу дає загострення, що називають ангіною. Як й інші ГРВІ та ГРЗ, гострий тонзиліт має сезонний характер, тобто частіше реєструється у холодну пору року. Тонзиліт обов’язково треба лікувати, оскільки він може дати важкі ускладнення – паратонзилярні абсцеси, ревматичні ураження суглобів, токсичний вплив на серце, нирки, розвиток аутоімунних недуг тощо.
Причини
Найчастіше збудником ангіни стає піогенний стрептокок – бета-гемолітичний стрептокок групи А. Загалом же кількість мікроорганізмів, що зумовлюють тонзиліт, сягає кількох десятків. Це переважно бактерії – інші патогенні стрептококи, стафілококи, гемофільна паличка, а також гриби роду кандида та віруси, що вражають дихальну систему. У багатьох випадках хронічний тонзиліт спричиняє конгломерація з кількох збудників, яка постійно є на мигдаликах через наявні у людини дисбактеріоз, захворювання внутрішніх органів, наявність осередків інфекції у роті (карієс, гінгівіт та ін.), а у дітей – внаслідок перебування у великих колективах (дитсадок, школа), а також тривалих порушеннях носового дихання (синусит, аденоїдит). Загострення хронічного тонзиліту (ангіна) відбувається під впливом ГРВІ, переохолодження, зниження захисних сил організму тощо. Збудники ангіни (стрептококи) можуть так змінювати реакцію імунної системи дитини, що створюються передумови для переходу гострого захворювання у хронічне. На хронічний тонзиліт і ангіну частіше хворіють діти і молоді люди.
Симптоми
Ангіна розпочинається з відчуттясухості, першіння в горлі, потім впродовж однієї доби виникає біль, особливо при ковтанні. Нерідко температура тіла зростає до 39-40 °С, з’являються симптоми інтоксикації – головний біль, загальна слабкість. Для ангіни характерне збільшення лімфатичних вузлів на рівні кутів нижньої щелепи, при натисканні на них відчувається біль. Якщо в перші дні ангіни зазирнути в горло хворому, то помітно, що піднебінні дужки, язичок, мигдалики, а іноді і м’яке піднебіння яскраво-червоного кольору. Мигдалики збільшені у розмірі, на них можуть бути скупчення гною.
При хронічному тонзиліті симптоми приблизно ті самі, але біль може бути не таким сильним, а температура – приблизно 37-37,5 °С (субфебрильна) впродовж тривалого часу. У хворих буває неприємний запах з рота, при кашлі з горла виходять жовті грудочки гною, що утворюються в лакунах мигдаликів. Зазвичай мигдалики збільшені (гіпертрофовані), інколи на них помітні точкові крововиливи і гнійні кірки.
У дорослих і дітей
Приблизно чверть дорослих людей з хронічним тонзилітом є безсимптомними носіями патогенних стрептококів. Осередок цієї інфекції у них може періодично провокувати розвиток ангіни. У дітей при хронічному тонзиліті мигдалики інколи бувають не збільшеними, але наявність у них інфекції призводить до постійного підвищення температури і занепаду сил. Дитина стає вередливою, в’ялою, погано їсть, їй важко концентруватися на заняттях у дитсадку або школі.
У дітей і дорослих хронічний тонзиліт небезпечний своїми пізніми ускладненнями. Патогенні мікроорганізми з лімфоїдної тканини мигдаликів поширюються по всьому організму, зумовлюючи токсичні, запальні та алергічні процеси в різних органах і системах. Крім того, продукти їхньої життєдіяльності справляють безпосередній негативний вплив на серцевий м’яз. Не поодинокі випадки, коли після ангіни розвивається міокардит (запалення тканин серця), хронічна ревматична хвороба серця, ревматична лихоманка, артрит (ураження суглобів), гломерулонефрит (ураження нирок).
Навіть якщо симптоми ангіни чи хронічного тонзиліту не надто сильно виражені, потрібно звернутися до лікаря. Вчасна та правильна терапія гострого і хронічного тонзиліту – запорука збереження здоров’я у віддаленій перспективі.
Лікування
Метою лікування хронічного тонзиліту та ангіни є усунення болю в горлі, ліквідація (елімінація) патогенних мікроорганізмів та відновлення нормальної структури та функції лімфоїдної тканини мигдаликів. Для цього застосовують передусім препарати місцевої дії – спреї, розчини для полоскання горла (Фортеза – нестероїдний протизапальний засіб із знеболювальною, протиексудативною дією, при місцевому застосуванні має дезінфікуючі властивості), пастилки, таблетки для розсмоктування тощо. Такі засоби можуть містити:
- екстракти лікарських рослин (евкаліпта, шавлії, ромашки тощо) з протимікробними властивостями;
- антисептики – амбазон, амілметакрезол, бензалконію хлорид, хлоргексидин, холіну саліцилат тощо;
- лізоцим – природний компонент імунного захисту слизових оболонок з універсальною протимікробною дією;
- анестетики – лідокаїн, дибукаїн;
- нестероїдні протизапальні засоби – бензидамін (Фортеза), що сприяє знеболенню, дезінфекції, усуненню болю та почервоніння у горлі.
Якщо у мигдаликах є гнійки кірки, лікар може призначити зрошення (промивання) горла, інгаляції з антибіотиком місцевої дії. При тяжкому перебігу хронічного тонзиліту та ангіни потрібне лабораторне визначення того, які бактерії зумовили запальний процес і до яких антибіотиків вони чутливі. Після цього лікар індивідуально для пацієнта вибере той антибіотик, який найкраще йому допоможе.
Для лікування хронічного тонзиліту застосовують також імуномодулятори, бактеріальні лізати, вітаміни, фізіотерапію, загартовування тощо. Хронічний тонзиліт вважають вилікуваним за допомогою медикаментів (консервативним методом), якщо у дитини або дорослого впродовж п’яти років немає ангіни, стан мигдаликів у межах норми і відсутні ускладнення з боку внутрішніх органів.
Видалення піднебінних мигдаликів (тонзилектомію) нині роблять нечасто, бо доведено, що це важливий орган імунітету. Однак якщо вони перетворюються на осередок хронічної інфекції, а її лікування виявляється неефективним, якщо розвиваються ускладнення, то лікар може розглянути питання про хірургічне видалення мигдаликів.
