Мононуклеоз – це гостре інфекційне захворювання, збудником якого є вірус Епштейна–Барр, що належить до групи герпесвірусів. Цей вірус вражає лімфоїдну тканину в горлі, тому він може зумовити гострий фарингіт і ангіну з досить тяжким перебігом. На інфекційний мононуклеоз найчастіше хворіють діти віком від 3 років і молоді люди.
Причини
У переважній більшості випадків зараження вірусом Епштейна–Барр відбувається, коли дорослі цілують дитину, а також через іграшки, спільний посуд, тобто через слину. Тому ще одна назва інфекційного мононуклеозу – «поцілункова хвороба». Вірус передається також під час пологів і переливання крові. Навіть через тривалий час інфікована людина може заражати інших. Інкубаційний період, тобто час від моменту потрапляння інфекції в організм до розвитку симптомів, може бути великим – від одного до шести тижнів.
Більшість з тих, хто заразився вірусом Епштейна–Барр, переносить інфекційний мононуклеоз у дитинстві один раз. Вважається, що у людини, яка перехворіла, встановлюється стійкий імунітет на все життя.
Симптоми
Перші симптоми інфекційного мононуклеозу схожі на звичайне ГРВІ: млявість, ломота в тілі, відсутність апетиту, підвищення температури, запалення мигдаликів або глотки, біль у горлі при ковтанні. Згодом можливі тяжка ангіна з виразково-некротичними змінами мигдаликів, збільшення всіх груп лімфатичних вузлів, а також печінки і селезінки. Іноді розвивається жовтяниця, з’являється висип на шкірі.
Загалом захворювання триває 1-3 тижні, після чого самопочуття хворого починає поступово поліпшуватися. Однак у ослаблених людей можливі серйозні ускладнення: зміни з боку крові, розрив селезінки, асфіксія, порушення з боку серця (аритмія, блокада, перикардит) та мозку (менінгіт), гостра печінкова і ниркова недостатність.
У дорослих і дітей
Чим молодша дитина, тим легший перебіг зазвичай має захворювання і швидше минає. Однак період відновлення організму триває, як правило, довго. Дитина може бути кволою ще кілька місяців. Після мононуклеозу діти повинні уникати контактних видів спорту та інтенсивного фізичного навантаження через ризик розриву селезінки.
Ураження лімфоїдної системи організму вірусом Епштейна–Барр провокує зниження імунітету. Тому після інфекційного мононуклеозу і дитина, і доросла людина може бути більш вразливою до інших інфекцій та хвороб. Дітям після цього захворювання протягом 6-12 місяців не роблять планові щеплення.
Слід мати на увазі й те, що вірус Епштейна–Барр має онкогенну активність, тому слід дуже уважно стежити за станом здоров’я людей, які перехворіли на інфекційний мононуклеоз. Після одужання необхідно диспансерне спостереження протягом півроку.
Лікування
Встановити діагноз інфекційного мононуклеозу може тільки лікар за допомогою аналізу крові та інших методів обстеження. Специфічного лікування, спрямованого на знищення вірусу Епштейна–Барр, не існує.
У більшості випадків мононуклеоз має легку форму, тому госпіталізація хворих не потрібна, можна лікуватися вдома. Хворий має дотримуватися постільного режиму, перебувати у спокої, багато пити, раціонально харчуватися і приймати звичайні засоби, як і при ГРВІ та ГРЗ (жарознижувальні, загальнозміцнювальні, вітаміни тощо). Доцільно полоскати горло антисептиками, застосовувати препарати, що зменшують запалення в горлі (Фортеза).
Антибіотики при інфекційному мононуклеозі неефективні, їх призначають тільки при приєднанні вторинної бактеріальної інфекції. Однак не рекомендовані препарати групи амінопеніцилінів, бо вони часто зумовлюють появу висипу на шкірі.
